ЭФФЕКТИВНОСТЬ ЛАКТОВИТ ФОРТЕ ПРИ ХРОНИЧЕСКИХ БОЛЕЗНЯХ ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНОГО-ТРАКТА С ДИСБАКТЕРИОЗОМ

Н.В. Харченко

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, Київ

Ключові слова: хронічні хвороби шлунково_кишкового тракту, дисбіоз кишечнику, лікування.

Дисбіоз кишечнику визначається як мікробіологічний дисбаланс кишкової флори, що згодом ускладнює перебіг різних хвороб.

Синдром надлишкового збільшення бактерій можна розглядати як окремий випадок дисбіозу кишечнику, тому що цей термін означає насамперед підвищення бактерій у тонкій кишці до 1011/мл (при нормі 104/мл). Дисбіоз кишечнику — симптомокомплекс, зумовлений головною хворобою.

Причинами дисбіозу можуть бути хвороби шлунка, що перебігають із ахлоргідрією, кишечнику, підшлункової залози, печінки, нирок, В12 фолієводефіцитна анемія, резекція шлунка й тонкої кишки, порушення перистальтики, харчові отруєння, зниження імунітету та ін.

Відомо, що розвитку дисбіотичних розладів кишечнику можуть сприяти: масивна антибактеріальна терапія, прийом гормональних, імунодепресантних, проносних, жовчогінних й інших медикаментозних засобів; нераціональне харчування; стреси; несприятливі екологічні умови.

Більшість гострих і хронічних хвороб травної системи, а також інших органів і систем супроводжується кишковим дисбіозом різного ступеня тяжкості. Дисбіотичні порушення значно ускладнюють перебіг, діагностику і лікування низки хвороб. У цьому зв'язку для забезпечення повного клінічного видужання обов'язковим компонентом комплексної терапії хворих повинна бути корекція мікроекологічних порушень.

Особливу роль у системі протиінфекційного захисту відіграє приепітеліальний слизовий бар'єр, що є продуктом кооперативної симбіотичної діяльності макроорганізму і його аутофлори й переважно складається з шару слизу, молекул секреторного імуноглобуліну А, колоній симбіонтної мікрофлори та її метаболітів. Покриваючи щільним шаром епітеліальні клітини, заповнюючи простір між ворсинками, слизовий бар'єр є найпотужнішим захистом від умовно та патогенної флори, оскільки перешкоджає її адгезії, колонізації епітелію й транслокації у внутрішнє середовище організму.

Унікальний спектр різноманітних позитивних ефектів кишкової нормофлори є незаперечним доказом надзвичайно важливої ролі симбіотичних біоценозів людини в підтримці здоров'я. Аутомікрофлора, розглядається як специфічний додатковий життєво важливий орган, функціонує як єдина екологічна система на основі взаємовигідних симбіотичних стосунків між хазяїном і його мікробіотою.

Лікування дисбіозу кишечнику повинно включати терапію головної хвороби, яка сприяла розвитку дисбіотичних змін.

Комплексне лікування дисбіозу кишечнику передбачає стримування росту і розмноження в організмі патогенних та умовно-патогенних мікробів, а також створення умов для розвитку нормальної кишкової мікрофлори.

У корекції дисбіозів кишечнику найбільш вивченим є застосування біологічних бактерійних препаратів на основі мікроорганізмів — представників нормальної мікрофлори людини, так званих пробіотиків.

Пробіотики — живі мікроорганізми і речовини мікробного або іншого походження, що виявляють за природного способу введення сприятливі ефекти на фізіологічні функції й біохімічні реакції організму господаря через оптимізацію його мікроекологічного статусу (Б.А. Шендеров, 2001).

Пребіотики — речовини, які сприяють поліпшенню здоров'я за рахунок вибіркової стимуляції росту та/або метаболічній активності однієї чи кількох груп бактерій товстої кишки. Щоб ця речовина була класифікована як пребіотик, він не повинен зазнавати гідролізу травними ферментами людини, абсорбуватися у верхніх відділах травного каналу, однак має бути селективним субстратом для росту та/або метаболічної активізації виду чи певної групи мікроорганізмів, що заселяють товсту кишку, і нормалізації мікробіоценозу кишечнику.

Одним із найкращих і перспективних типів серед лактобактерій є Lb. sporogenes, або Bacillus coagulans. Цей тип лактобактерії утворює спори, які за активації в кислотному середовищі шлунка можуть прорости і розростись у кишечнику, виробляючи корисну L(+) форму молочної кислоти, і ефективно запобігають росу патогенних організмів.

Спори Lb. sporogenes повільно виводяться з організму людини, тобто через тривалий час після курсу лікування. Спороносні лактобактерії є факультативними анаеробами.

Шляхом утворення молочної кислоти і бактеріоцитів створюється середовище кишечнику, яке не є сприятливим для росту патогенних організмів. Молочна кислота сприяє пом'якшенню запору шляхом поліпшення руху в кишечнику, зменшує діарею.

На фармацевтичному ринку України є низка ефективних пробіотиків, пребіотиків. Одним із сучасних ефективних лікарських засобів є препарат «Лактовіт форте». Його особливістю є поєднання лактобацил Lb. sporogenes з фолієвою кислотою та вітаміном В12. Таке поєднання посилює позитивну дію на склад кишкової флори, стан слизової оболонки кишечнику.

Корекція дисбіотичних змін кишечнику може бути успішною тільки в разі комплексного, поетапного лікування з обов'язковим уточненням та максимальним усуненням причини зміни мікрофлори кишечнику.

Метою дослідження було вивчення ефективності препарату «Лактовіт форте» при хронічних хворобах шлунков-кишкового тракту (ШКТ) із синдромом дисбактеріозу кишечнику.

Завдання дослідження:

1) вивчити терапевтичну активність препарату;

2) вивчити переносність та можливі побічні ефекти препарату.

Схема обстеження хворого

До початку лікування і після завершення його було проведено:

- об'єктивне обстеження (скарги, анамнез хвороби, дані об'єктивного огляду);

- клінічний аналіз крові (еритроцити, гемоглобін, лейкоцити, лейкоцитарна формула, тромбоцити, ШОЕ);

- біохімічний аналіз крові (загальний білок, білкові фракції, АЛАТ, АSАТ, білірубін, тимолова проба, холестерин, глюкоза, сечовина, креатинін);

- загальний аналіз сечі;

- копрограма;

- дослідження калу на яйця глистів;

- бактеріологічне дослідження калу на дисбактеріоз;

- ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (за потреби);

- фіброезофагогастроскопія (при необхідності);

- ректороманоскопія, іригоскопія або фіброколоноскопія (за потреби).

Реєстрацію скарг хворого проводили за такими параметрами:

- біль та дискомфорт у різних ділянках живота;

- метеоризм, здуття кишечнику;

- порушення випорожнень (діарея, запор або їхнє чергування;

- порушення консистенції калу (твердий чи рідкий);

- виділення слизу з калом;

- порушення апетиту;

- порушення сну;

- дратливість, нестійкість настрою.

Для оцінки ефективності терапії використовувати критерії:

- зменшення виразності скарг;

- поліпшення даних об'єктивного огляду;

- поліпшення даних лабораторних та інструментальних методів дослідження.

Матеріали та методи дослідження

Під нашим спостереженням було 20 хворих, які перебували на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в клініці кафедри гастроентерології, дієтології і ендоскопії НМАПО ім. П.Л. Шупика.

До складу групи увійшли хворі з хронічними хворобами ШКТ із синдромом дисбактеріозу кишечнику 1—3-го ступеня.

Вік хворих — від 18 до 65 років. Чоловіків було 6, жінок — 14. Тривало захворювання від одного до 15 років.

Нозологічно хворих розподілили таким чином:

- синдром подразненого кишечнику з болем та метеоризмом (6);

- синдром подразненого кишечнику з переважанням діареї (5);

- синдром подразненого кишечнику з переважанням закрепу (4);

- хронічний коліт у стадію ремісії (3);

- хронічний панкреатит у стадію ремісії (2).

Схема лікування

Хворим рекомендували індивідуальну дієту з урахуванням клінічних ознак хвороби.

Хворі отримували препарат «Лактовіт форте» по 1 капсулі за 40 хв до їди 2 рази на добу. Курс лікування — 30 діб.

За показаннями призначали ферменти, спазмолітики, антидепресанти.

Результати та їхнє обговорення

Під час госпіталізації всі хворі скаржилися на біль різної інтенсивності в правій та лівій здухвинних ділянках, за ходом кишечнику. На здуття, бурчання, метеоризм вказували 16 хворих. У 6 хворих спостерігалося послаблення випорожнень (понад 3 рази на добу), у 4 — закреп (випорожнення до 3 разів на тиждень), у 3 хворих чергувалися закреп із послабленням випорожнень. Хворі (15 осіб) скаржилися на дратливість, нестійкість настрою, порушення сну. Зниження апетиту до лікування зауважили 8 хворих.

Внаслідок лікування у більшості хворих помічено позитивні зрушення в клінічній симптоматиці: больовий симптом зник у 18 хворих, метеоризм, бурчання, здуття — у 14 із 16 хворих. Після приймання «Лактовіту форте» у більшості хворих нормалізувалися частота випорожнень і консистенція калу: у 4 із 6 хворих усунено симптоми діареї, у 3 із 4 із закрепом частота і консистенція випорожнень нормалізувалися.

Астенічні вияви у хворих погано піддавалися медикаментозній корекції, що можна пояснити хронічною патологією, тривалістю дисбіотичних порушень. Шести хворим із синдромом подразненого кишечнику, який супроводжувався дисбактеріозом, призначали антидепресант («Феварин» по 100 мг/добу протягом 20 діб), що сприяло поліпшенню загального почуття хворих. У них нормалізувалися настрій, апетит, сон.

До лікування біль під час пальпації кишечнику, частіше в правій та лівій здухвинних ділянках, за ходом кишечнику виявили у 20 хворих (100%). Печінка пальпувалася біля краю реберної дуги, симптоми Ортнера, Кера, Мерфі були негативними у всіх хворих. Після лікування болючість під час пальпації кишечнику зникла у 18 хворих і значно зменшилася у 2 (10%).

Клінічний аналіз крові, сечі, біохімічне дослідження функціональних проб печінки не виявили порушень як до, так і після лікування.

До лікування для підтвердження діагнозу застосовували інструментальні методи досліджень: ультразвукове органів черевної порожнини, фіброезофагогастроскопію, ректороманоскопію, іригоскопію або фіброколоноскопію.

Усім хворим було проведено макро- і мікроскопічне дослідження калу. До лікування у 2 хворих у калі виявляли незначну кількість м'язових волокон та неперетравленої клітковини, у 4 — слиз, у інших хворих патологічних змін не помічено. Після лікування нормалізувалася консистенція калу.

У всіх хворих до лікування не виявлено патології під час дослідження калу на яйця глистів. У 20 хворих на початку встановлено дисбактеріоз кишечнику 1—3-го степеня з дефіцитом облігатної флори (біфідо- і лактобактерій), зміною складу супутної флори і наявніс-тю умовно-патогенної флори: грибів роду Кандида (≥ 103), ентеробактеру (≥ 104), клебсієли (≥ 104), гемолітичної кишкової палички, золотистого стафілококу (≥ 103).

Унаслідок лікування під час бактеріологічного дослідження калу на дисбактеріоз у всіх хворих помічено збільшення кількості облігатної флори — біфідо- та лактобактерій. У більшості пацієнтів ці показники нормалізувалися: у всіх з 1-м ступенем дисбіозу та у 4 із 8 хворих із 2-м. У всіх хворих зменшилася кількість ентеробактеру (<104) та клебсієли (<104), у 6 із 8 хворих ці показники нормалізувалися, значно знизився показник гемолітичної кишкової палички. У всіх спостерігалася тенденція до зниження кількості грибів роду Кандида та золотистого стафілококу. Однак нормалізації цих показників не помічено.

Таким чином, препарат «Лактовіт форте» сприяв нормалізації бактеріограми у всіх хворих. Препарат добре переносився і не зумовлював побічних ефектів.

Висновки

1. Препарат «Лактовіт форте» є ефективним для лікування хворих з дисбіозом кишечнику. Сприяє зникненню клінічних виявів поліпшенню самопочуття.

2. Препарат «Лактовіт форте» добре переноситься, не зумовлює побічних реакцій. Його слід рекомендувати для лікування хворих з порушеннями біоценозу кишечнику.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Беюл Е.А., Куваева И.Б. Дисбактериозы кишечника и их клиническое значение // Клин. мед.— 1986.— № 11.— С. 37—44.

2. Златкина А.Р. Лечение хронических болезней органов пищеварения.— М.: Медицина, 1994.— 336 с.

3. Максимович Я.Б., Гайденко А.И. Прописывание, несовместимость и побочное действие лекарственных средств.— К.: Здоровье, 1988.

4. Методические рекомендации по клиническим испытаниям.— К.: ФКМЗУ, 1995.

5. Румянцев А.Г. Дисбактериоз как индикатор здоровья и показание к терапии у детей: национальный миф и научная реальность // Детская больница.— 2000.— № 1.— С. 75—77.

6. Руководство по гастроэнтерологии. В трех томах / Под ред. Ф.И. Комарова и А.Л. Гребенева. Т. 3. Болезни кишечника.— М.: Медицина, 1995.— 672 с.

7. Справочник Видаль.— М.: Астра Фарм Сервис, 1998.

8. Шендеров Б.А. Медицинская микробная экология и функциональное питание.— М.: Грантъ, 2001.— 288 с.